7 клас
Тема: Культура Київської Русі в другій половині ХІ — першій половині ХІІІ ст.
Мета: ознайомити з найвизначнішими пам’ятками цього періоду; охарактеризувати розвиток мистецтва; дати уявлення про розвиток писемності та рівень освіченості населення Київської Русі;
розвивати вміння аналізувати, формувати навички самостійної роботи, висловлювати власну думку, працювати з різноманітними історичними джерелами;
виховувати в учнів любов і повагу до книги, до митців далекого минулого, шанобливе ставлення до культурних здобутків українського народу.
Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: називати найвизначніші пам’ятки культури цього періоду; визначати морально-духовні цінності тогочасної людини, порівнюючи їх із сучасними; характеризувати розвиток освіти і науки; аналізувати усну народну творчість, книжні пам’ятки, літописання; описувати видатні пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва.
Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.
Навчально-методичне забезпечення: підручники, навчальні посібники, робочі зошити, картки, атласи, дидактичні матеріали, ілюстративні матеріали до теми.
Поняття: берестяні грамоти, культура, усна народна творчість, літописання, «Повість минулих літ», архітектура, фреска, мозаїка, Остромирове Євангеліє, «Слово о полку Ігоревім».
Персоналії: Никон Великий, Нестор, Сильвестр, Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня Микитич, митрополит Іларіон, Агапіт, Алімпій.
Дати: 1056—1057 рр. — виготовлення Остромирового Євангелія, 1113 р. — завершення написання Нестором Літописцем «Повісті минулих літ», кінець ХІІ ст. — створення невідомим автором «Слова о полку Ігоревім».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку.
- Добрий день, діти! Чи всі готові до уроку? Ми маємо багато зробити. Тому, ви маєте бути дуже уважними і прикласти багато зусиль, щоб засвоїти тему, яку ми будемо сьогодні вивчати.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.
Бесіда:
1. Що таке культура?
2. Які види культури ви знаєте?
3. Назвіть складові поняття «культура».
4. Згадайте найважливіші досягнення культури Київської Русі у Х-ХІ століттях.
5. Що таке політична роздробленість?
6. Які наймогутніші князівства постали на південних землях Київської Русі?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Проблемне питання: Яким був рівень розвитку культури Київської держави в період роздроблення? Що сприяло, а що гальмувало її розвиток у цей час?
ІV. Вивчення нового матеріалу.
План.
1. Освіта і наука.
2. Книжні пам’ятки й літописання:
· «Остромирове Євангеліє»;
· «Ізборнік»;
· «Слово о полку Ігоревім»;
· «Повчання дітям».
3. Архітектура і мистецтво.
4. Усна народна творчість.
1. Освіта. Розвиток наукових знань.
Розповідь учителя. У другій половині ХІ — першій половині ХІІІ ст. на Русі продовжували існувати і розвиватися державні й церковні школи, приватне навчання. «Наука книжна» — було звичним не оволодіння письмом, а освоєння тодішніх наукових знань. Літописець стверджував, що «той, хто часто читає книги, той з Богом бесідує або зі святими мужами».
У державних школах навчалися діти найближчого оточення князя з метою виховання грамотних державних діячів. Церковні школи готували паламарів і священиків.
Провідним освітнім центром Русі був Софійський собор, при якому продовжувала діяти школа, заснована Ярославом Мудрим. У 1068 р. дочка князя Всеволода Ярославича Янка відкрила при Андріївському монастирі школу для дівчат, у той час як у Західній Європі жінки взагалі не отримували освіти. За свідченням літописів, розвинутим було і приватне навчання. Так, Феодосій Печерський здобув освіту в невеличкому містечку Курськ, навчаючись у «єдиного вчителя».
Існуючі історичні джерела засвідчують поширення освіти серед населення Русі. Свідченням цього є берестяні грамоти, знайдені переважно в північних містах Русі (у Новгороді — понад тисячі), графіті на стінах культових споруд (найбільш цінні — на стінах Софійського собору), написи на ремісничих виробах, предмети для письма 
Берестяні грамоти — написи на шматках берести, кори берези, зроблені за допомогою спеціальних писал — загострених металевих паличок.
Для продовження і поглиблення освіти служили бібліотеки, яких на Русі було багато (Києві, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі тощо). Але найперша і найбільш значна містилася в Софії Київській. За підрахунками вчених, книжний фонд Русі складав щонайменше 130—140 тис. томів. Існували бібліотеки при соборах, монастирях, княжих палатах. Чимало було і приватних книгозбірень.
Для поширення книг діяли центри з переписування книг (скрипторії) у Києві, Новгороді, Галичі, Чернігові, Володимирі Волинському, Переяславі, Ростові та інших містах.
Повсюдна потреба в книгах породила на Русі своєрідну галузь ремесла. Крім книгописців і палітурників були редактори, перекладачі, художники, майстри пергаменту, ювеліри.
В ХІ—ХІІІ ст., як свідчать візантійські джерела, за одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі. Напевно, не менш цінною була книга й на Русі.
У давньоруських школах і бібліотеках виховалося багато видатних літописців і літераторів, богословів і філософів, публіцистів. Імена деяких дивом збереглися до наших днів. До них належать літописці Никон Великий, Нестор, Сильвестр, митрополити Іларіон і Клим Смолятич, єпископ Кирило Туровський, Данило Заточник та ін.
Хоча в Київській Русі, як і в усій Європі, не існувало такої галузі діяльності людини, як наука, нагальні потреби життя вимагали розвитку достовірних і точних наукових знань. Як правило, вони передавалися усно з покоління в покоління як професійні секрети спеціалістами з певних ремісничих спеціальностей. Металургія, ковальська і ювелірна справи потребували знань із металознавства. Для виготовлення скла, емалей та інших штучних матеріалів слід було знати їхні хімічні властивості. Щоб здійснити паломництво до святих місць, потрібні були знання з географії. Без знань математики неможливо звести будівлю чи вести торговельні операції.
2. Книжні пам’ятки. Літописання. Як вам уже відомо, книжна культура Київської Русі формувалася за візантійськими та болгарськими зразками, але вже скоро породила власну літературу, розквіт якої припадає на період другої половини ХІ — першої половини ХІІІ ст.
До нашого часу збереглася лише невелика частина творчого доробку тієї доби: «Остромирове Євангеліє», «Ізборнікі» 1073 і 1076 рр., «Мстиславове Євангеліє», «Повість временних літ» та вже згадувані «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», «Києво-Печерський патерик» тощо.
Найдавнішою книгою Київської Русі, що збереглася, на теперішній день є «Остромирове Євангеліє», написане в 1056—1057 рр. в Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира.
Ця пам’ятка має винятково мистецьке значення завдяки своєму багатому оформленню.
Своєрідною енциклопедією різних знань тієї доби були «Ізборнікі» — збірники різних за тематикою творів переважно візантійських учених, які розтлумачують деякі складні для розуміння біблійні сюжети, а також повчають та дають настанови. В «Ізборніку» 1076 р. значне місце приділено правилам, якими людина має керуватися в житті. Уперше наголошується на існуванні конфлікту між бідними та багатими, який закликається розв’язувати на принципах християнської моралі, проповідуючи загальну любов та всепрощення. «Ізборнік» 1073 р. має і велике мистецьке значення.
Стратегія «Коло ідей»
Учні діляться на групи, опрацьовують пункт «Книжні пам’ятки» і працюють над проблемою: «Які найдавніші книги Київської Русі збереглися і яка з них висвітлює політичні погляди та діяльність правителя на користь людей і держави?»
Завершивши обговорення в групах, вони послідовно озвучують лише один аспект проблеми. Учитель запитує доти, поки не вичерпаються всі ідеї, і підбиває підсумок, а потім пропонує учням, використовуючи матеріал підручника, виписати до зошита назви найвідоміших давньоруських книжних пам’яток.
Учитель. Видатною давньоруською літературною пам’яткою є «Слово о полку Ігоревім». Дослідники стверджують, що за своїм художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературі. С. Єфремов писав, що «автор знав людську душу і вмів зачепити в ній ті вічні струни, жадні на всяку, справжню красу — і твір його не спопелів від часу… Благородний патріот, що тверезо і розумно дивиться на події і не тільки їх головою розуміє, але й серцем відчуває…»
а) Якою є основна ідея «Слова о полку Ігоревім»?
б) Чи поділяєте ви думку тих дослідників, які стверджують, що за своїм художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературі?
в) Чи погоджуєтеся ви з наведеною точкою зору С. Єфремова щодо автора «Слова о полку Ігоревім»? Свою відповідь аргументуйте.
Учитель. Із літературних пам’яток світського характеру привертає увагу «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Літературний прийом звернення батька до дітей був досить поширений у європейській літературі. Різні за змістом такі звернення мали одну мету — повчання дітям. «Повчання» Володимира Мономаха виділяється цілеспрямованістю та високою художністю. Виходячи з власного досвіду, Мономах формулює основні життєві принципи, роль і місце князя в суспільстві, виражає тривогу за долю Батьківщини, прагне єдності. Написано твір як заповіт, що розраховано не тільки на синів, а й на всіх, хто його прочитає.
а) Як ви гадаєте, чому автор обрав саме такий літературний прийом?
б) Якою є тематика «Повчання дітям»? Яку мету ставив перед собою його автор?
в) Що вам відомо про життя та діяльність автора «Повчання»?
4. Архітектура та мистецтво
Робота з підручником
Учитель пропонує учням виписати до зошита найвидатніші пам’ятки давньоруської архітектури та мистецтва, зробити власний висновок щодо рівня їхнього розвитку.
Аналіз інформації
Учитель. За часів Ярославичів і Володимира Мономаха в Київській Русі продовжується розвиток архітектури. Як і раніше, архітектурний вигляд міст і сіл визначався, насамперед, дерев’яними будівлями, які були багато декоровані. Із дерева будувалися укріплення міст і зводилися храми. Літопис говорить про існування 600 дерев’яних храмів Києва на початку ХІІ ст. Проте головні храми будуються із цегли та каменю.
Із другої половини ХІ ст. спостерігається справжнє піднесення монументального будівництва. Так, у другій половині ХІ — на початку ХІІ ст. у Києві були споруджені собори Дмитрівського, Михайлівського Золотоверхого, Видубецького, Печерського та Кловського монастирів. Упроваджується новий тип монастирського храму: шестистовпна будівля з одним куполом.
Новий тип храму започаткував Успенський храм Печерського монастиря (1078 р.). Згодом за його зразком Володимир Мономах збудував храм у Ростові. У 1108 р. за типом Успенського був зведений Михайлівський Золотоверхий собор у Києві.
Михайлівський Золотоверхий собор (сучасний вигляд)
Християнська церква гідно вшанувала духовний подвиг великих подвижників Антонія й Феодосія, прилучивши їх до лику святих. Заснована ними Києво-Печерська лавра стала однією з найбільших святинь Київської Русі й усього християнського світу. Її ченцем був «батько української історії» Нестор-літописець. У стінах лаври працював найвидатніший тогочасний іконописець Алімпій, відомі цілителі Агапіт, Даміан, Прохор Лободник. Ченці монастиря старанно зберігали пам’ять про діяльність своїх духовних братів. Згодом вони об’єднали ці розповіді у великій книзі під назвою «Києво-Печерський патерик».
Михайлівський Золотоверхий собор (реконструкція)
Починаючи з 30-х рр. ХІІ ст. архітектура Русі набуває нових рис. Це було пов’язано з посиленням політичної ролі удільних князівств та розбудовою їхніх столиць. Значно збільшується кількість споруд, але зменшуються їхні розміри. Також спрощуються й архітектурні форми. Шестистовпні будівлі поволі витісняються чотиристовпними. Змінюється техніка кладки стін. Формуються київська, чернігівська, переяславська архітектурні школи, але їх об’єднує єдиний стильовий напрямок.
Успенський собор (сучасний вигляд).
Характерними пам’ятками цього періоду є храм Федорівського монастиря (1131 р.), церква Богородиці Пирогощі (1132 р.), Кирилівська (1146 р.) і Василівська (1183 р.) церкви в Києві, Юр’ївська (1144 р.) в Каневі, Борисоглібський (1128 р.) і Успенський (40-ві рр. ХІІ ст.) храми в Чернігові.
У той же час формується і власна галицька архітектурна школа, яка багато запозичує із західноєвропейської архітектури: колони, заглибини в стінах, вітражі тощо.
Наприкінці ХІІ — на початку ХІІІ ст. зовнішні форми монументальних споруд знову ускладнюються, поширеними стають більш високі конструкції. Новий архітектурний стиль найбільш яскраво проявився у вигляді П’ятницької церкви в Чернігові (початок ХІІІ ст.).
З архітектурою церков тісно пов’язаний монументальний живопис, представлений мозаїками і фресками. Мозаїками були прикрашені храми Михайлівського Золотоверхого монастиря й Успенський собор Печерського монастиря. Мозаїка цих храмів за композиційною схемою нагадувала Софійський собор, але зруйнування цих храмів у ХХ ст. знищило ці витвори давнього мистецтва. Проте дещо вдалося врятувати. Із Михайлівського храму збереглися композиція «Євхаристія», зображення Дмитрія Солонського, Стефана і Фадея. У порівнянні із Софійським собором мозаїки Золотоверхого насичені більш яскравими кольорами, мають чіткіші лінії, більшу динаміку, а його персонажі наділені індивідуальними рисами.
Церква Богородиці Пирогові (сучасний вигляд)
Із початку ХІІ ст. храми починають прикрашатися переважно фресками, мозаїки вже не використовуються. Проте за своїм стилем виконання фрески нагадують мозаїки. Вони, як правило, прикрашали всі стіни храмів. У фресковому живописі теж прослідковуються зміни: зображення робляться тонкими лініями, постаті стають динамічнішими, фарби яскравішими. Найбільш цікавими є фрески Кирилівської церкви, церкви Спаса на Берестові. Юр ївська церква у Каневі
Повідомлення учня «Алімпій Печерський»
Видатним живописцем Київської Русі був Аліпій (Алімпій, Олімпій) Печерський (бл. 1050—1114). Живопису він навчався у візантійських майстрів, які розписували храми Києва. Аліпій брав участь у розписі Успенського собору Києво-Печерської лаври. Згодом він став ченцем і прославився написанням ікон, деякі з яких уважаються чудодійними. За переказами, саме він виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
Алімпій
Особливим видом мистецтва Київської Русі була книжкова мініатюра. Це невід’ємна складова мистецтва рукописної книги. Говорячи сучасною мовою, мініатюра — це ілюстрація до книги. Невеликі розміри цього художнього твору зумовлюють й особливо витончену манеру його виконання.
Особливим видом мистецтва Київської Русі була книжкова мініатюра. Це невід’ємна складова мистецтва рукописної книги. Говорячи сучасною мовою, мініатюра — це ілюстрація до книги. Невеликі розміри цього художнього твору зумовлюють й особливо витончену манеру його виконання.
Найдавніші мініатюри, що дійшли до нас із часів Русі, включені до «Остромирового Євангелія». Тут на окремих аркушах уміщено три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Марка і Луки. Художникові, який дотримувався всіх тогочасних канонів, удалося створити яскраві психологічні образи, що свідчить про його неординарний хист. Усі лінії виконані золотом, а тло заповнене яскравими барвами. Це нагадує перегородчасту емаль ювелірів Русі
«Остромирове Євангеліє». Мініатюри.
Про високу майстерність книжкового письма та ілюстрування свідчить також «Ізборнік» 1073 р., створений для великих київських князів Ізяслава та Святослава Ярославичів. Книга відкривається цікавим розворотом, на лівому боці якого зображений князь Святослав із родиною — перший груповий портрет реальних людей у давньоруському мистецтві, на правому — Спас на престолі. На третьому аркуші зображено орнаментований триверхий храм, далі — чотири портретні мініатюри. У тексті «Ізборніка» зустрічаються красиві заставки, ініціали, на берегах книги розміщені знаки зодіаку.
Особливу увагу привертають мініатюри Радзивіллівського літопису початку ХV ст., який є копією Володимирського літописного зводу 1206 р. Книга містить 618 кольорових мініатюр, що ілюструють події часів Русі. Малюнки виконані в довільній манері, дають цінні відомості про архітектурні споруди Київської Русі, одяг, зброю, речі домашнього вжитку. У них відображені події, що відбувалися впродовж трьох століть: похід русичів на Царгород, будівництво Софійського собору, повстання киян у 1068 і 1147 рр., битви з кочовиками і князівські усобиці тощо.
Радзивіллівський літопис. Мініатюра «Хрещення Володимира»
У ХІІІ ст. з’являється в’язь — особливе декоративне письмо, яке використовувалося в рукописах, на фресках, іконах, могильних плитах тощо.
Також було поширеним і різьблення по каменю. Ним прикрашалися храми переважно ззовні. Збереглося декілька різьблених шиферних плит Спаського собору Чернігова, Михайлівського Золотоверхого і Печерського монастирів. На них вирізьблювали орнаменти, «святих воїнів», античні і біблійні сюжети. Визначним досягненням давньоруських різьбярів є невеличкі кам’яні ікони. Найчастіше на них були зображені перші руські святі Борис і Гліб, а також Дмитрій Солунський, Богородиця, Спас, Св. Миколай тощо.
Високого рівня розвитку на Русі досягло прикладне мистецтво. Його особливістю було те, що на виробах співіснували елементи язичницької і християнської символіки. Прикладне мистецтво представлене ювелірними виробами, декоруванням предметів побуту, посуду, зброї, різьбленням по кістці.
Отже, хоча з часів Київської Русі до нас дійшла лише незначна частка культурної спадщини, але навіть ті поодинокі витвори мистецтва свідчать про високий рівень розвитку культури. Під впливом християнства на Русі з’явилися нові види мистецтва: зведення мурованих християнських храмів, монументальний живопис — фрески і мозаїки, станковий живопис у вигляді ікон, книжкова мініатюра. Поширилася писемність і «книжна наука». Місцеві майстри за нетривалий історичний час змогли не лише опанувати ці види творчості, а й розвинути їх, створивши самобутнє обличчя мистецтва Київської Русі, яке вплинуло на мистецтво сусідніх народів і подальших віків. Зросла самобутня література, яка подарувала нам твори світового значення («Слово о полку Ігоревім» та ін.)..
Запам’ятайте дати
1056—1057 рр.— створення «Остромирового Євангелія».
1068 р.— дочка князя Всеволода Ярославича Янка заснувала при Андріївському монастирі школу для дівчат.
1078 р.— будівництво Успенського собору Києво-Печерської лаври.
1108 р.— будівництво Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.
1113 р.— імовірна дата завершення написання «Повісті временних літ».
V. Узагальнення вивченого матеріалу
Перевірте себе
1. Де на Русі можна було здобути освіту?
2. Хто і коли заснував на Русі першу школу для дівчат?
3. Яку роль відігравали бібліотеки в розвитку освіти?
4. Розкажіть про поширення наукових знань на Русі.
5. Які різновиди народної творчості мали поширення на Русі?
6. Назвіть основні книжкові пам’ятки Київської Русі другої половини ХІ — початку ХІІІ ст.
7. Які твори перекладної й оригінальної літератури були популярними на Русі?
8. Яку назву має основний літописний звід Русі, що став основою для всіх наступних?
9. Назвіть видатні пам’ятки архітектури Русі другої половини ХІ — початку ХІІІ ст., які збереглися до нашого часу.
10. Ким були Нестор, Алімпій, Агапіт?
11. Які види храмів мали поширення на Русі в другій половині ХІ — на початку ХІІІ ст.?
12. Дайте визначення понять: літопис, ікона, фреска, книжкова мініатюра, перегородчаста емаль.
13. У якій техніці працювали ювелірні майстри Русі?
14. Який вид художнього ремесла прославив руських майстрів по всій Європі?
Подумайте і дайте відповідь
1. Чим було зумовлено поширення наукових знань на Русі?
2. Про що свідчать знахідки берестяних грамот, побутових речей із написами?
3. Чим відрізняються літописи Київської Русі від західноєвропейських хронік?
4. Які зміни відбулися в літописанні в середині ХІІ ст.?
5. Розвитку яких видів культури сприяло християнство?
6. Яким чином політична роздробленість позначилася на розвитку культури та мистецтва?
7. Яку пам’ятку архітектури можна вважати символом цього періоду в історії Київської Русі?
8. Яким є історичне значення Русі в історії українського народу та Європи?
Виконайте завдання
1. Опишіть один із пам’ятників культури Київської Русі другої половини XI — початку XIII ст.
2. Складіть план відповіді за темою «Мистецтво Київської Русі другої половини ХІ — початку ХІІІ ст.».
3. Визначте основні риси культури Русі другої половини ХІ — початку ХІІІ ст.
4. Визначте, що нового з’явилося в культурі Русі в порівнянні з попереднім періодом.
Для допитливих
1. Чим зумовлене те, що за часів Київської Русі до лику святих було зараховано багато князів?
2. Чому мозаїка на початку ХІІ ст. зникає як елемент оздоблення храмів?
Завдання на закріплення
1. Визначте, про який твір ідеться.
Цей твір не є звичайною компіляцією давньоруських та візантійських джерел — це наукова праця, до якої автор вніс свою власну концепцію. Після широкого вступу-екскурсу у світову історію автор дає образ розселення племен східних слов’ян і, таким чином, пов’язує історію Київської Русі з історією світу. Основна ідея твору — ідея єдності Руської землі, Руської держави, а символом її об’єднання автор вважає князівську династію Рюриковичів. («Повість минулих літ»)
2. Визначте, про кого йдеться.
Народився близько 1050 р. Був ченцем Києво-Печерського монастиря. Видатний київський мозаїст і живописець. Навчався у візантійських майстрів. За даними Києво-Печерського патерика, від 1084 р. брав участь у розписі Успенського собору в Києво-Печерській лаврі. Існує припущення, що він виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві (зруйнований у 1934 р.). Помер у 1114 р. (Алімпій Печерський)
VI. Підсумки уроку.
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника.
Підготувати розповідь про одну з архітектурних пам’яток Київської Русі.
VІ. Рефлексія.
Стратегія «Мої очікування»
Учні висловлюють думку, чи здійснилися їхні очікування від даного уроку (технологія «Абеткова юшка»). Учні зі скриньки з написом «Абеткова юшка» дістають будь-яку букву українського алфавіту і складають речення, яке б починалось саме на цю букву, висловлюючи в ньому ті відомості, які отримали на уроці.
___________________________________________________________________________________________________________________